Замок Чарторийських у Клевані

e-mail Друк PDF

Замок Чарторийських у Клевані


Перші писемні джерела вказують на глибоку історію краю Волинського Полісся. Пам’ятки архітектури, залишені нашому поколінню, пройшли важкий історичний шлях. На сьогодні вони складають велику скарбницю культурної спадщини минулих епох і є основним джерелом національної культури України. Мовчазними вустами творіння архітектури розповідають нам історію нашої землі, вказують на особливості її творення. Розповідають про долі видатних людей, що були віддані своїй землі, виховують у сучасників патріотичний дух.

Творіння зодчих втілювало в своїй архітектурі рівень та умови будівельної культури, техніки, особливості географічних та кліматичних умов, наявність будівельних матеріалів, залежно від соціально-кліматичних умов.

Вивчення культурної спадщини минулих епох, народних традицій, взаємозв’язок будівлі з природою, художньо-естетичного світу, без сумніву, допоможе у вирішенні проблем та завдань сьогодення, пов’язаних з формуванням принципів будівництва, допоможе органічно створити належні умови проживання людини.

Кожна часова доба минулих поколінь по-своєму трактувала вимоги суспільства, відкриваючи нові грані у будівництві, виходячи із запозичення стильових характеристик сусідів, вдало вписуючи їх у архітектуру краю, вирізняючи національно-принципові схеми. Так, пам’ятки історії і архітектури України ставали невід’ємною частиною світової культури.

Актуальність теми дослідження

Впродовж останніх років розгорнуто інтенсивну роботу над дослідженнями міст з малих селищ, окремих споруд, що існували чи існують на сучасній території України від найдавніших часів до сьогодення. Найширша діяльність науковців спостерігається у напрямку вивчення давньоруських укріплених міст, міст-фортець, замків, оборонних монастирів, церков, костелів, синагог, військово-стратегічних укріплень, сторожевих веж, оборонних в’їзних брам і веж, дзвіниць тощо.

На Україні, за сучасним адміністративно-територіальним поділом, на облік взято близько 5 тисяч об’єктів. Та, на жаль, не кожен із них має достатньо глибоке дослідження і володіє не повною інформацією про себе. Тому є всі підстави стверджувати, що пам’ятки оборонного будівництва вивчались незадовільно за рядом причин. У літературі, переважно, зустрічається інформація або застаріла, або неповна.

Кожна область України має свій історичний шлях, який формував особливості того чи іншого архітектурного середовища у ланшафті, відповідно до природніх, часових та політичних умов. Завдяки цьому замки, як форпости оборони від нападів та як князівські резиденції, переважно ставали окремою одиницею в будівельній системі міста і відігравали важливу роль у його житті. Найбвльша чисельність такого роду будівництва простежується в час панування Волинсько-Галицької Держави, коли в Україну проникають готичні стильові напрямки. Образу неприступної твердині набували тогочасні середньовічні міста західної частини Волинського Полісся: Клевань, Деражно, Дятьковичі, Городок, Кустинь, Пересонниця, Остріг, Білів, Жуків, Рівне, Корець та інші.

Бачимо, що Клевань посідає місце поряд з містами, історія яких сягає ІХ ст., а можливо, і глибини. Отож, колись містечко, а сьогодні село міського типу Клевань розташоване в північно-західному напрямку від міста Рівне над річкою Стубла. У деяких джерелах згадується як периферія Пересонниці, гординею якої є Пересонницька Біблія.

Розуміючи значимість культурної спадщини, велике зацікавлення до Волині з’явилося у ХІХ ст. Вчені – археологи і краєзнавці – зробили перший крок щодо дослідження історії краю Волинського Полісся. Гострі проблеми, що стосувалися реставрації та збереження пам’яток замкової архітектури, у таких працях не порушувались. Переважно вони обмежувалися описами, розповідями про існуючий стан, історико-архівними даними. Так, найбільший внесок такого плану у дослідженні замку в Клевані був виконаний Б.Стелецьким, Т.Стеські, Теодоровичем, Зверинським, І.Стебельським, Н.Ордою, Ж.Кражевським, А.Радишином, С.Лукашевичем та іншими.

Як бачимо, проблеми щодо ґрунтовного дослідження пам’ятки ХV ст. дотепер не піднімались і не були розкриті. Тому напрямок дослідження об’єкту полягає у комплексному розкритті планування історичного ядра замку, який зберігався цілісно до XVII ст., розкривається вперше.

Отже, Клеванський замок (охоронний номер 619) – родинне гніздо князів Чарторийських, найяскравіший приклад готично-ренесансової архітектури в історії України – як об’єкт дослідження виступає  не вперше, як об’єкт архітектурного дослідження - вперше.

Сьогодні гостро стоїть питання про критичний стан пам’ятки, який може призвести до зникнення її взагалі. Поряд виступає проблема адаптації і використання об’єкту, вирішення якої допоможе зберегти історію для наступних поколінь.

Велику тривогу викликає сучасний стан пам’яток замкової архітектури. Відомо, що багато пам’яток вимагає негайної реставрації. Особливо тривожить стан тих оборонних комплексів, які використовуються не за призначенням, або ніяк не використовуються. Такий стан з охороною пам’яток історії та культури, напевно, є наслідком багатьох причин, основні з яких – відсутність визначеної науково-методичної програми досліджень, реставрації, пристосування та експлуатації у сучасних умовах.

Науково-дослідницька робота на тему “Розвиток замкових комплексів Волинського Полісся ХIV – XVIII ст. з детальним опрацюванням замку в Клевані” на сьогоднішній день є цілком доцільною.

Огляд джерел і літератури. Методика дослідження

Вихідними даними першоджерел у дослідженні використані елементи джерелознавчих матеріалів: досліджені матеріали архівів України та сусідніх країн Росії і Санкт-Петербургу, Польщі. Велике значення дають допоміжні джерела: довідники, путівники, картографічні матеріали, загально-історичні джерела та спеціально створені методики, які базуються на узгодженні історичної інформації та наукових обстежень.

Опрацьованість теми. Огляд джерел

Перші дослідження замків Волині в кінці XIX – на початку ХХ століття здійснювали мистецтвознавці та шанувальники культурної спадщини. Серед таких – відомі мистецтвознавець Ю.Дудкевич, мистецтвознавець і етнограф А.Прусевич. У їх публікаціях описані фортифікації в Луцьку, Володимир-Волинському, Олиці, Клевані, Ізяславі, Острозі, Новомалині, Корці. Ілюстрації в книгах відсутні. До 1917 р. відомості про пам’ятки історії Волині, а саме замки та монастирі, зустрічаються у працях краєзнавців А.Фотинського, С.Катернікова та Є.Вітте, етнографа С.Кордасевича, священика А.Сендульського та інших. Такі публікації переважно містять у собі історичні дані про події, пов’язані з тією чи іншою пам’яткою, описи натурних досліджень, акти описів.

У другій половині ХІХ століття в Україні почали проводитися археологічні розкопки. Вони стали невід’ємною частиною у дослідженнях, але стосувалися зруйнованих частин пам’яток чи містечок сусідніх заселених пунктів поблизу Клеваня.

При важливості значення досліджень замків, здійснених у ХІХ-ХХ ст., необхідно зазначити, що в більшості з них переважає опис, а не аналіз. Переписуються і перекладаються приватні архіви знатних магнатів. Такі джерела складають лише загальну характеристику пам’ятки, дають детальний опис на певний історичний період.

У ХХ ст. рівень досліджень пам’яток минулого підвищується. З’являються публікації архітекторів-історикознавців та архітекторів-реставраторів. Такі праці дають більш правдиву оцінку пам’яток що досліджуються. Піднімаються питання реставрації пам’яток. До таких досліджень належать публікації про замкові та монастирські комплекси України в радянський період Ю.Асєєва, С.Безсонова, С.Висоцького, В.Вуйцика, М.Говденко, Є.Годованюк, В.Єжова, Г.Логвина, Є.Лопушинської, Г.Мазенцової, І.Могитича, Ю.Мельговського, В.Овсійчука, Є.Пламеницької, В.Савченка, Г.Товстенка, М.Холостенка, П.Юрченка, М.Цапенка, П.Ричкова. Проте, чимало питань у дослідженні пам’яток архітектури оборонного характеру залишаються невирішеними і потребують глибокої уваги у дослідженнях, які повинні включати поглиблені історико-архівні дані, архітектурні обміри замків, історико-архітектурний аналіз.

У науково-дослідній роботі використані загально-наукові методи дослідження Клеванського замку, а саме:

  • історичні методи (архівні, бібліографічні пошуки, пошуки іконографічного  та картографічного матеріалу);
  • методи натурних обстежень (фотофіксація, архітектурні обміри, зондажування, розкопи, біолокація);
  • типологічний аналіз.

Внаслідок проведених загально-наукових методів запропонована типова схема досліджень замків ХIV – XVIII ст.

Тому у дослідницькій роботі вперше пропонується датування будівельних періодів з показом їх на картограмах. Визначається зв’язок “місто – замок”. Вперше проводиться спроба гіпотетичного відтворення об’єкту (замкового комплексу) відносно визначеної періодизації і висвітлення її у графічній частині. Виводиться висновок щодо значимості замку поряд з іншими замковими комплексами західної частини Волинського Полісся.

Метою роботи є встановити особливості архітектури замкових комплексів Західного Полісся. На прикладі замку в Клевані вивчити стилістичні та конструктивні принципи, їх динаміку у зміні часу, визначити періодизацію замкового будівництва ХIV – XVIII ст. і застосувати для інших міст. Дослідження зводиться до отримання нової інформації в історії оборонного будівництва у містечку Клевань. Розроблену методику локалізації Клеванського замку, складових частин (споруд), яку можна застосовувати для дослідження оборонних фортифікаційних постів міст західного регіону Волинського Полісся.

Основні задачі дослідження Узагальнити досвід вивчення, літературну та джерельну опрацьованість теми Клеванського замку, архітектуру розвитку, елементів політичної, соціальної, воєнної, культурної історії замку та історії родини князів Чарторийських, які володіли замком з XIV – XVIII ст.

1.    Вивчити методи дослідження замково-оборонного будівництва у роботах попередників та методи допоміжних дисциплін, архівістики, іконографії, історичної картографії, біолокації, археології. Вивчити типологію оборонного будівництва, на її підставі класифікувати замок у Клевані.
2.    Здійснити періодизацію будівництва етапів в замку від XIV по ХІХ ст.
3.    Гіпотетично відтворити планувальну структуру та об’ємно-просторове вирішення на часові зрізи XVI та ХІХ ст.
4.    Розкрити композиційні та художні особливості Клеванського замку та з’ясувати джерела їх походження.
5.    Опрацювати концепцію реставрації замку, яка б дозволила на її практичне втілення.

Об’єкт дослідження

В комплекс Клеванського замку в контексті свого оточення його елементи збережені, відомі за джерелами або вивчені археологічно.

Предмет дослідження

Планувальна та об’ємно-просторова структура, їхня динаміка та закономірності.

Часові межі дослідження

Часові межі охоплюють період від XIV до ХІХ ст.

Територіальні межі дослідження

Територіальні межі вивчаються системою охоронних зон пам’ятки.

Практичне значення одержаних результатів

Матеріали та висновки наукової роботи можуть використовуватись в екскурсійно-туристичній роботі; у розділах для вивчення історії краю. Випрацювану методику можна використати у навчально-методичних посібниках для студентів архітектурних вузів країни. Вони можуть бути використані також для подальшого вивчення питань архітектури та забудови давньослов’янських міст і поселень та дадуть можливість прослідкувати за еволюцією конструктивних прийомів готичної України.

Наукова новизна одержаних результатів

Об’єкт є першим спеціальним і глибоким дослідженням, яке не вивчалося так глибоко історичною наукою. Одержані результати показали, що історичне ядро замку готичного періоду цілісно зберігалося до ХVІІI ст., об’ємно-просторову композицію якого гіпотетично відтворено і показано у графічній частині наукової роботи. Встановлено, що замок являє собою унікальний комплекс, який незмінно слугував одному господареві від дня його заснування середини ХIV ст. до кінця XIХ ст. За допомогою джерельної основи та натурних обстежень вперше виводяться картограми будівельних періодів з датуванням кожного. На підставі цього пропонується гіпотетичне відтворення всього замкового комплексу на всі періоди будівництва з показом загального образу комплексу та за допомогою цього висвітлюється адаптація пам’ятки з практичним її використанням.

Історичні дані про пам’ятку архітектури – замок у Клевані

Історично український народ займав великі степові, лісостепові й лісові простори півдня Східної Європи, межуючи на сході та півночі з Росією і Білорусією, на заході з Польщею, на південному заході з Угорщиною, Чехословаччиною і Румунією, на півдні з Молдавією. Гостро постало питання оборони в час феодальної роздробленості та часті міжусобні війни, війни із завойовниками. Проблема оборони спонукала віднаходити методи та форми цієї оборони, яка залежала від виду зброї. Першою необхідною умовою захисту були природні чинники. Обиралися місця для будівництва біля річок, використовувались високі пагорби, острови, скелі, болота. Другою умовою виступала потреба додаткового підсилення природного захисту. На такому мисі природного захисту виникає замок у літописному Клевані.

На території Клеваня дослідниками виявлено поселення доби бронзи та давньоруське городище. Про це свідчать розкопані кургани, знайдені різноманітні знаряддя праці, домашнього вжитку, ремесла, сільськогосподарської діяльності, фрагменти одягу, монети, зброя.

Економічному і культурному розвитку селища сприяли як природні умови, так і географічне положення. Воно знаходилось на торгових шляхах, які йшли з Києва на Луцьк, Краків. З давна населення Клеваня торгувало хлібом, худобою, ремісничими виробами. Часто бували тут іноземні купці [7, с. 224]. Про що свідчать знайдені польські, литовські та чеські монети ХІV-ХV ст.

Після Люблінської унії Клевань входить до Луцького повіту Волинського воєводства Польщі [35, с. 11]. Католицька експансія унії посилювалась, що призвело до участі населення Клеваня у визвольній війні 1648-1654 рр. під проводом С. Наливайка.

Після розподілу Польщі Клеванські терени увійшли до складу Рівненського повіту Волинської губернії. В 1798 р. в містечку налічувалось 229 дворів з населенням 790 чоловік.

В першій половині ХІХ ст. Клевань була невеликим торговим містечком. Населення займалось ремеслом, торгувало хлібом і худобою. Працювали цегольня і вапняний завод [5, с. 123]. В цей час тут налічувалось 1771 селянських господарств, які обробляли 4994 десятин землі. На 1817 р. у Клевані працює школа. Цей час характеризує освітницьку діяльність магнатів. [37, ед.хр. 973]

Скасування кріпосного права не поліпшило становище трудового Клеваня. Мізерні наділи й великі викупи призводили до нових злиднів і стає причиною занепаду давнього містечка. [2, с. 623]. З 1866 р. м. Клевань стає волосним центром і залишається незначним міським поселенням. Причинами занепаду і горя стають також часті пожежі та епідемії. Так, пожежа у 1871 р. знищила 150 будинків з 256. [33, с. 27]. 

Відтоді містечко не відроджувалось, з часом втрачало свою красу і привабливість. З появою залізниці весь промисел перебазовується у Клевань Другу і дає хороший старт до розвитку нової частини містечка з історичною назвою Клевань.

Вищевказане свідчить про те, що історія Клеваня почалася задовго до перших писемних згадок про нього. Деякі вчені пов’язують його з літописним “Коливань”, який згадується у доповненні до “Повести временных лет” під роком 1113 [37, с. 7]. Інші зустрічали цю назву в “Безымянной древнерусской летописи” поряд з іншими давньоруськими містами Волині, поряд з Ровне [7, с. 86]. Спираючись на факти, що містечко мало засади давньоруського міста, можна стверджувати, що, керуючись високою будівельною культурою зодчих, містечко розвивалось у високих будівельних традиціях і мало всі містобудівельні принципи давньоруських міст. Окрім замкових укріплень, у місті були вибудовані вали і рови, стіни і брами окольного міста [2, с. 635].

Отож замок виростає з городища, яке попередньо мало очевидно дерев’яну систему укріплень, яке замінюється на цегляне. Територія за мурами починає заселятись, а згодом укріплюватись. Так містечко утримує незалежну структуру оборони.

На початку XIV ст. Клевань, як і Рівне, дослідити неможливо через відсутність джерел. Лише зрозуміло, що місце на горі, де стоїть церква і замок з площею, що називається городищем, пишеться під назвою “Коливань” [11, с. 231].

Король Свидричайло своїм привілеєм Михайлу Базилевичу надає в дарунок деякі селища і землі на Волині [11, с. 1-174]. З цього часу історична фігура М.Базилевича починає фігурувати, як особистість достатньо заможна, людина, яка мала немалу вислугу перед королем. Таку вірність своїх підлеглих деякі документи свідчать про відзнаку, що виражалась у дарованій власності на землю з усім його збіжжям.

Так, 29 грудня 1448 р. в Луцьку міфічному князю М.Базилевичу надано у власність частину Клеванщини [18, с.85]. Очевидно, що основна частина власності складалась із містечка Клевань та прилеглих до неї земель. Згаданий документ свідчить, що маєток той лежить в Луцькому повіті в Жукові і складають його села Олешів над Стублою, Сухівці в Дворижському, верх Радоховських, Харуковець на річці Полоней, монастир св. Миколая на Клевані над Стублою з церковним збіжжям. Однак, вказана власність на монастир, що розташовувася у Клевані, автоматично включає власність на саме містечко, яке на той час складалось із сформованого городища і оборонних фортифікацій, у лінію оборони яких входив монастир св. Миколая. Слід відзначити, що монастирі середньовіччя формували одиничну оборонну структуру незалежну від оборонних ліній міст.

Одночасно, поруч з міфічною особою М.Базилевича, на власності Клеваня, за даними інших джерел, виступає могутня особа князя Чорторийського [34, с. 48]. За цим, М.Чорторийський осів у Чорториї, заснувавши свою резиденцію. Напрошується висновок, що саме Михайло Базилевич на початку XIV ст. отримав у власність Чорторий, який через влюбування у назву містечка почав писатися як князь Чорторийський.

Отож, князь Михайло, староста Брацлавський-І, власник Клеваня у 1463 р., починає будівництво замку [36, с. 12] у новій своїй власності на Клевані неподалік від монастиря на місці, яке звалось Городищем і було з’єднане частиною міста, на місці, яке це ім’я носить і дотепер. Будівництво розпочалось із відділення землі замкової від церковної за допомогою глибокого рову, який був затоплений водою річки Стубла. Довкола замок був затоплений так, що єдиний доступ до нього був тільки з боку церкви св. Миколая через підйомний міст. Князь Михайло не завершив свого задуму, бо помер у 1498 році. По смерті батька його обов’язки перейняв на себе син Теодор (Федір), продовжуючи будівництво.

Коли обидві наріжні кутові стрільниці були збудовані, зі зворотнього боку почали осідати мешканці [38, с.6]. Таку словесну інтерпретацію події, очевидно, слід розуміти як розбудову не лише замку, але й міста і його укріплення. При цьому розширювались заміські території, забудовувались новими кварталами, обносились оборонними валами. Так з’являлась друга, а також і третя лінія оборони міста.

В цей же час виникає суперечка за власність князя Ф. Чарторийстського з князями Радзивілами з Олики. Не маючи змоги добудувати замок у Клевані князь Ф.Чарторийстський розпочинає будівництво у сусідньому Більові, який назвав Бєлгородом (Bielgorod), отримавши привілей у короля Зигізмунда на заснування біля нього міста і запровадження ярмарку. Від 8 листопада 1529 р. передбачено запровадити Магдебурзьке право [33, с.175]. Але задуми лишилися у проектах, оскільки князь у скорому часі помер.

19 червня 1547 р. настав розподіл батьківської власності між синами князя Федора – Олександром і Яном. Так, Олександрові дістався Чорторицськ і Літовець, а Янові залишився Клевань із замком і містом, Білгород, двір Шепле, маєтки Сарни, Холони, Фільварок, Харухів у Луцьку з усіма до нього приналежностями [39].

Князь Ян Чорторийський, який був послом з Литви на сейм підписання у 1569 р. Унії Литви, прагнув якнайшвидше закінчити довгий судовий процес з Радзивілом. Внаслідок цього 5 січня 1555 р. за судовим рішенням Клевань залишився у власності Чарторийстського. Князь осідає у родинному гнізді і до 1561 р. остаточно добудовує замок і примирені сусіди приступають до остаточного розмежування свого добра [31, с.8].

Так, Клеванський замок почав будуватися в першій половині XIV ст. і добудувався в 1561 р. у містечку, де вже існував окольний город. Дитинець мав 802 ліктів (лікоть ? 31 см), обведений високим муром на 5 ліктів товщиною. При мурі тягнулося житло з вікнами на дитинець, в яким колись розміщувався військовий загін і служба, Верхня частина кімнат насичена стрільницями, а при Північній башті з боку підйомного мосту залишалась до тих часів подвійна брама, на дитинець замковий по проходу далі при західній стіні було князівське житло, яке тягнулося від брами до Південної башти з характерними вікнами, оправленими в олово, а під ними – склепінчаті льохи, частина з яких була використана під ув’язнення [14, с. 295].

У жодних хроніках про Клевань немає згадок про взяття його татарами чи всякого роду гайдамаками, які часто наїжджали в цю сторону. Натомість великої шкоди завдавали пожежі. Близько 1572 р. пожежа накоїла значних збитків. Про це свідчить запис кн. Євдосії та її синів Яна та Ігоря [40, c.295], за яким вказується, що Клевань оточене валами і Східна міська брама розташована на місці, де стоїть сьогодні лікарня. Також у записах згадується, що до місцевої парафії належали селища Дерев’яне, Мачулки, Олешва, Руда, Красне, а також те, що запис був зроблений для того, щоб поновити втрачені подання Чарторийстських для Клеванської церкви після пожежі [40, с. 295].

Князь Ігор – молодший син Яна – був постаттю у родині більш дієвою. Він перший з роду змінив православний обряд на римо-католицький. Віддає монастир ченців пересонницьких своїй сестрі Гелені Горностаєвій у 1595 р. Потім починає збагачуватись і займатись меценатською діяльністю.

У літературі під датою 1630 р. згадується місія єзуїтів, які займалися тут просвітницькою діяльністю. За умовою проживання у замку як місіонерів, єзуїти були змушені проводити відправу у замковій “каплиці” – каплиці  [32, с.95]. Для цього князь Н.Ю.Чарторийстський відреставровує деякі замкові приміщення [33, c. 209]. У цей же час в XVII ст. для в’їзду в замок замість зводного мосту було збудовано арковий кам’яний на 4-х масивних стовпах [34, с.19]. (Про фрагменти розпису фресками розповідав п. І.Ф.Фуголь при проведенні обмірів у 1988 р.).

На 1648 р. припадають трагічні події у житті Клеваня. Це дата початку національно-визвольної війни. Загін повстанців під проводом Колодки зносить міські брами і вали, але не штурмує замок, бо єзуїтів на цей час в ньому вже не було. Вони пішли завчасно, побоюючись народних заворушень [18, с. 489].

Після національно-визвольної війни 1648-1652 рр. Клевань залишається в складі Речі Посполитої, а замком, як і раніше, володіють князі Чарторийстські, і у 1654 р. Ніколай Юрієвич  отримує для Клеваня Магдебурзьке право [32, c. 124].

Саме цей час стає епогеєм розвитку як для замку, так і для міста. У місті розвивається торгівля, зводяться нові квартали, з’являються нові сакральні та громадські будівлі. Зводиться ратуша, а в замку проводяться карнавали, туди запрошуються заморські купці [33, c. 209].

В літературі місія єзуїтів у Клевані знову згадується у 1701 р., проіснувала вона тут до 1773 р. [35, с.200]. Тимчасово у 1794 р. царським урядом було конфісковано Клеванське майно, але в скорому часі було повернено його володарям [32, с.295].

При входженні Волинських земель до складу Росії було складено безліч описів міст і сіл Волині. Одне з них, виконане у 1798 р., фіксує, що у Клевані є князівський будинок, кам’яний, на два поверхи, що нагадує замок на чотири сторони. З’їзд до середини двору зроблено через ворота, над якими кімнати [14].

Після цього часу замок переживає значні зміни. У 1817 р. на пропозицію едукаційної комісії, що відала просвітницькою діяльністю в Польщі, князь Костянтин Чарторийстський вирішує заснувати тут гімназію. Для цього розбирає східну оборонну стіну та східний корпус. Натомість зводить два флігелі, а корпуси переплановуються на коридорну систему з однобічним розташуванням приміщень [10, с.177]. Оновленому будівництвом замку дарує величезну бібліотеку, фізичний і мінералогічний кабінети для користування гімназії, закладає тут ботанічний сад, надає безкоштовні квартири вчителям [32, с.295].

Російський уряд надавав уповноваження едукаційним комісіям проводити описи. Так, по території, приєднаної до Росії, були виконані описи міст і сіл Волині. Один із них виконаний в 1798 р. [40]. Він доводить, що князівський замок у Клевані на два поверхи забудований з чотирьох сторін і в’їзд до нього – через ворота під кімнатами. Однозначно опис свідчить, що у XVIII ст. не було надбрамної вежі.

ХІХ ст. характеризує просвітницьку діяльність дворянства на Волині. У цей історичний період Клеванський замок стає освітянським осередком.

Дата відкриття у Клеванському замку Тадеєм Чацьким шестикласної гімназії не відома, але у 1831 р. її закривають за участь вихованців у польському повстанні. Після того, як заворушення вщухло, діяльність гімназії було відновлено [29, с. 194]. У 1834-1836 рр. в замку розміщується уїздна гімназія, яку невдовзі переводять у м. Рівне. З 1836 по 1842 рр. в історичному замку осідає військовий госпіталь, після вивезення якого замок пустує. Вочевидь, Чарторийстські не проживали у своєму родинному гнізді з 1817 р., проводячи нагляд за ним з інших резиденцій, що були у їх власності. Родовід Чарторийстських вказує на розгалуження родинного дерева, і тепер ім’я Чарторийстських згадується в Російській та Австрійській імперіях. Тому з впевненістю можна стверджувати, що у ІІ-й половині ХІХ ст. князі залишили замок і у 1842 р. продають його удільному відомству, яке проіснувало тут до 1915 р. [22, с. 498].

У 1916 р. Російська імперія опинилась у важкій політичній ситуації. Студентські заворушення 1905 р. та Перша світова війна розподілили ситуацію таким чином, що Клевань опинився у прифронтовій зоні. З 1916 по 1918 рр. у замку розташовувався ветеринарний евакопункт 11-ї армії Південно-Західного фронту.

Через складну ситуацію, в якій перебувала Україна, будівництво на теренах Волині здійснювалось дуже сповільнено. За таким станом подій, опис замку 1875-1876 рр. можна вважати тотожним стану замку у 1918 р., за яким підхід до замку забезпечував чотирипролітний міст. На замковому мисі розташовувались три корпуси, які називаються в тексті “замок”, флігель перший (триповерхова частина північно-східного корпусу), флігель другий (південний корпус) і огорожа між корпусами, яка складається із 13 стовпців цегляних і дерев’яною решіткою між ними. У підніжжя замку розташовувалась конюшня. Всі корпуси покриті черепицею (див. Додаток  ).

План, виконаний у 1900 р. за участю барона Штейнгеля [24, с.122], показує, що північна і південно-західна оборонні бастіони стоять без дахів і не використовуються. Три замкових корпуси вкриті черепицею.

Внаслідок бойових дій 1915 р., які відбувались у Клевані, замкові корпуси отримали значні пошкодження дахів і вікон. В окремих місцях вони втрачені зовсім [40].

Ремонтні роботи 1933 р., які провів польський уряд, відновили замок [27]. Для потреб дитячої колонії з’явились дахи на всіх замкових корпусах і вежах, повністю відновились усі приміщення і з’явились окремі прибудови.

За період з 1918 р. в історії замку спостерігається час, коли його приміщення заселяли жертви громадянської війни, яким ніде було жити. Таке житлове призначення замок утримував до 1925 р. Наступні 10 років у замку відновлюється освітницька діяльність і він приймає семикласну школу. У 1933 р. школу переводять у новозбудовану [24, с.122].

З вищесказаного зрозуміло, що найзначніші зміни в історії Клеванського замку відбувалися лише у 1817 р., результатом яких стала повна зміна первинного образу, задуманого будівничим. Всі послідовні роки, що ішли за часом вперед, спричиняли лише прибудови різного роду приміщень, зміни інтер’єру вбудовою нових перегородок тощо.

Наступні роки в історії нічим не відрізнялись від попередніх. До 1939 р. тут знаходили притулок діти-сироти. З 1939 р. по 1953 р. замок перебуває у новій для себе функції. В ці роки тут розміщувались каральні органи НКВС і німецької окупаційної служби [24, с.122]. Для цих потреб у північній оборонній башті на другому поверсі з’явилися камери для ув’язнення. На перших рівнях корпусів з’явився ряд сантехнічних приміщень. Замковий мис обріс новим муром з колючим дротом, було заасфальтоване замкове подвір’я.

Відлига настає з 1953 р., коли до 70-х років тут осідає школа механізації [30, с.27], згодом сільського професійного училища № 3. Після учнів приміщення займає лікувально-трудовий профілакторій. Очевидно, що підстав для будівельних змін не було, оскільки у 1939-1953 рр. здійснили повну підготовку для майбутнього пристосування замку. Жодних змін не відбувалось і після 1988 р., коли заклад залишив приміщення пам’ятки. На сьогоднішній день вона стоїть осиротілою. Лише час від часу навідуються до неї нещастя і лихо. Подія, що сталася влітку 2000 р., сколихнула не лише околицю давнього містечка, але й заявила про себе на всю Україну. Великого лиха пам’ятці завдала пожежа, в результаті якої сьогодні втрачено дахові та міжповерхові конструкції північної оборонної вежі і тісно примикаючої до неї частини північного корпусу. Ці конструкції сьогодні можна назвати однією із частин історії у житті готичного замку.

Отже, історичне ядро замку дійшло до сьогоднішнього дня з часу його заснування. Клеванська пам’ятка, одна з небагатьох пам’яток на Волині, зберегла історичне ядро і є непогано збереженою пам’яткою оборонної архітектури. Унікальний комплекс, який перебудовувався і переплановувався однією родиною від XV ст. по ХІХ ст. Надзвичайну цінність становить історичне ядро, яке цілісно дійшло до XVIII ст. з дня створення його будівничим.

Польські історики вважають замок типовим для епохи ренесансу на Волині [27, с.180]. Відзначається характерна для волинських замків нерегулярність в плані, залежність якого випливає від форми ланшафту місцевості, скупість декорування. Однак, архівно-бібліографічні та іконографічні пошуки вказують на значно раніші згадки про замок у Клевані, який фіксується як вежовий. Згадки про подвійну замкову браму ставлять під сумнів відсутність на час закладання цілого об’єму набрамної вежі. З логічних міркувань напрошується висновок, що такого роду подвійній брамі для можливості піднімання і опускання мосту необхідно мати більше, ніж один рівень.

Іконографічний матеріал знову ж вказує на стриманий, але виконаний зі смаком, декор східної брами. Не залишаються без уваги і декоровані кронштейни машикулів, які нависають над проїздними воротами. Поєднання будівельних матеріалів цегли, елементів з пісковика та покрівельного матеріалу ґонту, надавало пам'ятці неймовірної привабливості. Про високий художній смак будівничого свідчить опис 1609 р., який вказує на розписані світлиці та кахельні печі. Таку культуру князі переносили з покоління в покоління.

Однак, лукоподібна форма в’їзної брами, виявлена кам’яна ключова світлиця, форма кронштейнів на машикулі свідчить про готичну архітектуру замку в Клевані – однієї з небагатьох готичних фортець Волині, який спроміг донести епоху готики до сучасника.
Отож, багато виявлених фактів ставлять під сумнів попередні висновки дослідників. Тому історія замку, який на сьогодні стоїть перед небезпекою зникнення, потребує глибших досліджень. Вони дозволять внести деякі корективи не лише у подальшу долю оборонної споруди, але і в історію рідного краю.

2.2. Хронологія історичних подій в період з XV по ХХ століття.

Таблиця 2.1

2.4. Характеристика проведених досліджень.

Тепер зрозуміло, що Клевань, розташований серед Полісся, багатого на хлібні землі, та межуючої Волині, багатої на худобу. Його історія починається ще задовго до перших писемних згадок і культурна спадщина містечка була вже достатньо глибокою та нероздільно пов’язаною з віруваннями, звичаями і обрядами. Про це свідчать оповіді, легенди, археологічні знахідки зброї, домашнього вжитку, мовчазні кургани, які височіють глибинною історичністю над сьогоденням, давні назви місцевостей, які збереглися дотепер.
Під час натурного обстеження містечка було визначено візуальне прочитування поквартального поділу міста, назви яких мають общинний зміст. Такий змістовний розподіл спостерігається у Клевані і до сьогодні.
Про високу фаховість будівничих міста свідчать згадані вище вали, мури, в’їзні міські брами. Це дає можливість з впевненістю стверджувати, що Клевань будувався з дотриманням усіх містобудівельних засад. У міську лінію оборони були включені підсилюючі форпости у стратегічно важливих місцях. Так, у міську лінію оборонних валів входили: костел з північно-східної сторони, синагога зі східно-південної сторони, замок з південно-західної сторони, оборонна в’їзна брама, яка забезпечувала захист в’їзду до міста зі східної сторони, а також монастир, який охороняв в’їзд до міста у протилежній, західній стороні (див. додаток А, с.8). Переважно, у містах, що лежали на основних торговельних артеріях, на взірець Клеваня, виникали фортеці та замки, які несли левину долю оборони міського майна і при нападах могли здійснювати обстріл великого радіусу. Таким чином, замок у Клевані здійснював обстріл по радіусу в напрямку від східної сторони до західно-північної по відкритій місцевості, і з боку міста по радіусу в напрямку від західно-північної до східної сторони.
За фактом натурних обстежень, зондажів, розкопів пам’ятка архітектури – замок – розташована на правому березі річки Стубла, головної артерії річки Горинь. Вона становить оборонний комплекс на високому мисі, який з напільної сторони відділений глибоким ровом, що заповнювався водою ще у 1981 р. з ріки та ставка, розташованого у південно-східному підніжжі мису.
Замковий комплекс складається із збережених двох п’ятикутних в плані башт з північної та південно-західної сторін мису, корпусів, що примикають до них, а саме північного корпусу, в’їзних воріт, північно-західного корпусу та двох флігелів, а також окремого корпусу з південного боку та примикаючого північно-східного. На території виявлено окремо розташовані льохи зі склепінчастим перекриттям; чотирипролітний міст на високих пілонах, який веде до арочного порталу в’їзних замкових воріт, проїзд якого перекритий півциркульним склепінням. Над порталом лукоподібним пояском збереглись пази від підйомного мосту, який знаходився тут у XV ст.
Під усіма замковими корпусами збереглися потужні підвали з циліндричними склепіннями. Такі ж склепіння зафіксовані в окремо розташованих підвалах у східній частині замкового подвір’я. Розкопи, виконані навесні 2000 р., підтвердили існування східного корпусу, розібраного у 1817 р., а також існування зафіксованих біолокацією згадану малу “каплицю” та великий дерев’яний бастіон.
Їх розташування утотожнюється з описом замку 1609 р. (див. додаток А, с.9). Про існування підвального рівня у флігелі південному та північної оборонної вежі стверджувати важко, оскільки підходи до них не були виявлені. Такого роду дослідження потребують археологічних розкопів, які тут не проводились.
Цегляні стіни п’ятикутних у плані башт прорізані по трьох ярусах бійницями, які забезпечували фланговий обстріл. Бійниці мають великі бойові камери для гармат. Такий розмір вони отримали, очевидно, у XVI ст., коли виникла гарматна артилерія. Підтвердження цьому отримано під час проведення програми зондажування, коли було виявлено сліди розрубів бійниць (див. додаток Д). Товщина стін башт на верхніх ярусах становить 3,8 м., у нижніх ярусах вона сягає 4,5 м.
Південно-східна башта збереглась на висоту трьох ярусів без поверхових перекрить. У нижньому ярусі проглядаються камери підвалів. На відміну від північної башти, південно-східна не замкнена по периметру. На торцевому фасаді західного корпусу проглядаються квадратні гнізда від дерев’яних конструкцій XV-XVII ст. Можливо, тут розташовувались галереї, що пристосовувались для обстрілу та нагляду, які згадуються в описі 1609 р. При натурних обстеженнях зовнішньої сторони, у місці примикання вежі до південного флігеля, було виявлено поліхромію бордового кольору та розшивку у швах між цеглою. Такий спосіб вираження оборонного характеру спостерігається з боку замкової площі, на північному корпусі та внутрішньому боці в’їзного вузла. Такий будівельний прийом характерний саме для готичної архітектури, його використовували будівничі у XIV ст. Для підсилення уяви нападників у неприступності замка чи фортеці.
Західний цегляний корпус в плані близький до прямокутника і сформувався в результаті забудови замка від XIV-XVII ст. та його перебудов у ХІХ-ХХ ст. За описом замку у 1609 р., він виглядає як двоповерхова споруда з гонтовим дахом, як житловий будинок князя [14, с. 36]. На першому рівні цього корпусу 4 світлиці перекриті склепінчатим перекриттям. Саме вони і характеризують довжину історичного ядра князівського будинку. До ХІХ ст. завнішні його стіни були насичені бійницями. Свою форму вони змінили після 1817 р., коли корпус переплановувався на коридорну систему з одностороннім розміщенням приміщень. Первинну його основу творять північна, південна і західна сторони корпусу; всі підвали та склепінчаті приміщення першого поверху в його північній частині; несуча стіна, що розмежовує корпус та в’їзну браму у північному напрямку.
Південніше від в’їзду розташований на дворовому фасаді класицистичний за стилем чотириколонний портик, що складається з чотирьох низьких колон спрощеного тосканського ордеру. До ХІХ ст. портик був покритий двосхилим гонтовим дахом. Сходовий марш, описаний у описі 1609 р.  як кам’яний з кам’яним обрамуванням, тепер замінений (у 1930 р.) на залізобетонний з металевими поручнями, є значно розширений по площі відповідно до будівельних норм. Усі розписи та кахельні печі втрачені повністю, очевидно, у середині ХХ ст., коли вся система опалення була замінена на централізоване водяне. Так, під кожним світловим прорізом з’явилися батарейні радіатори і всі корпусні стіни пронизані трубами невеликого діаметру. Внаслідок невеликих добудов ХХ ст. колони портику вмуровані у стіни закритого вхідного тамбуру із частковою втратою колонних канелюрів. У північній частині корпусу збереглося риміщення значних розмірів із циліндричним склепінням, яке з’єднувалось відкритим аркатурним проходом із північно-західним крилом корпусу.
Північно-східний корпус замку згаданий у описах 1875 р. як флігель перший, побудований на основі давнього східного корпусу, який був розібраний у 1817 р. Його північну стіну на рівні другого поверху складає стара оборонна стіна (див. Додаток А, с.9). Її збережену висоту підтверджує карнизний поясок, який наочно проглядається на зовнішньому фасаді (див. Додаток Б, с.1). Чотириповерхова споруда примикає до північного корпусу. По висоті з’єднує поповерхові плани залізобетонний сходовий марш і коридор, що з’єднує поверх двох корпусів єдиним коридором на рівні другого поверху. Міжповерхове перекриття плоске балочне. Триповерхова частина, очевидно, була зведена у 1817 р. і добудовувалась у 80-х роках ХІХ ст. [30, с.42]. Цей же триповерховий об’єм по дворовому фасаді укріплений трьома контрфорсами. За згадками, у описах 1875-1876 рр. їх називається п’ять. Про місце розташування інших двох стверджувати важко. Для їх локалізації необхідно провести археологічні дослідження, які б встановили точне їх місцерозташування і вказали б на причину їх зникнення. Окрім контрфорсів, споруда позбавлена декору, вікна її прямокутні, окрім тих, що розташовані із зовнішнього боку. На перших і других поверхах вікна завершуються арковим викроєм. Під будівлею збережені могутні камери з циліндричними склепіннями, які вибудовані у XIV-XV ст.
Південний корпус з’явився 1817 року,  в час найширших перебудов у замку. За описами 1875 р. він згадується як флігель другий. Його південна сторона спирається до рівня першого поверху на стіну XIV ст. із прорізаними у ній ?колевидними бійницями зі склепінчатим завершенням, діаметр яких рівний 50 см. (див. Додаток В). Призначення останніх так і не вдалося встановити. Флігель – єдиний із корпусів, чия зовнішня північна стіна декорована плоскими пілястрами. Центральна вісь акцентована наскрізним поперечним проходом. Планування приміщень корпусу – коридорне, міжповерхове перекриття плоске. Дахівка акцентована невеликими слуховими віконцями.
Натурні обстеження зафіксували, що весь об’єм замку зведений із різночасової цегли. З усіх знайдених кам’яних елементів фіксуються: кам’яний злив води в’їзного мосту, деякі елементи в’їзної брами, кам’яні кронштейни на машикулі, який нависає над в’їзними ворітьми, та ключова бійниця у західній стіні південно-західної оборонної вежі. Отож, напрошується припущення, що декор всіх корпусів, очевидно, був виконаний частково із каменю та розписів, які втрачені за період від 1817 по 1988 рр.
Одним з незаперечних фактів виступає фіксація неприв’язаності веж із мурами. Складається враження, що вони були приставлені в пізніший час будівництва. Підтвердження цього отримали з аналізу простежування родоводу при архівних та бібліографічних пошуках. Таким чином, розрив у будівництві складає 87 років, що підтверджує отриману картину натурних обстежень.
Беручи до уваги опис замку, що складений у 1609 р., замок фіксується як власність князів Чарторийстських, збудований із цегли княжий дім на два поверхи з окремими входами до світлиць князя та княгині. Світлиці описані з кам’яними печами та розписами на стінах і пічних кафлях. Згадані кімнати, що розташовані біля кожної світлиці, очевидно, слід розуміти як передпокій, де приймалися відвідувачі. Під цими спорудами розташовувалися склепінчаті підвали, які частково використовувалися під ув’язнення, а частково як винні пивниці. При локалізації будівель княжого житла місцерозташування їх відповідає існуючим корпусам – вказаним вище північному та північно-західному корпусам.
За програмою розвідувальних розкопів, згадані в описі східний корпус, насичений бійницями мур з обхідною галереєю були локалізовані  реставраторами під керівництвом І.Ф.Фуголя при обмірах у 1988 р. (матеріали опрацьовані). Однак, у складених ними висновкових матеріалах ніде не вказана фіксація бастіона малого - “каплиці”, та бастіона великого дерев’яного. Внаслідок проведеної нами програми біолокації у 1999 р. вдалося визначити місцерозташування цих бастіонів.
Емпірично було виявлено, що іконографія (див. Додаток Б, с.1) є точною перспективою північного зображення замку. Тому за допомогою оберненої перспективи та виконаної програми біолокації вдалося нанести на існуючий генплан східний мур та бастіони. Для підтвердження такої гіпотези була розроблена програма розвідувальних розкопів, яка була здійснена влітку 2000 р. Таким чином, було отримано результати, які підтвердили місцерозташування зафіксованого контуру східної частини замку, який був втрачений у 1817 р. Однак, встановлені результати слід вважати гіпотетичними, оскільки археологічні дослідження, які на території Клеванського замку не проводились, можуть дати найточніші дані щодо питання будівництва замку за період від XIV до XVI ст.
Перед утотожненням матеріалу архівних, бібліографічних пошуків та натурних обстежень була розроблена програма зондажування для визначення історичного ядра замку (див. Додаток Г), який цілісно зберігався до 1817 р., опускаючи косметичні ремонти. Таким чином, умовними позначеннями на існуючі плани замкових корпусів були нанесені будівельні періоди (див. табл. 2, 3).
Результати аналізу натурних обстежень із фотофіксацією існуючого стану замкового об’єму (див. Додаток В), обмірних креслень (див. Додаток Г), програм зондажів, розвідувальних розкопів (див. Додаток Г, с. 9-13), архівних, бібліотечних та іконографічних пошуків стали основою для створення картограм на XV і ХІХ ст. з поверховою характеристикою будівельних процесів (див. Додаток А, с. 9-13).
Таким чином, внаслідок архівно-бібліографічних та іконографічних пошуків стало зрозуміло, що Клеванський замок являє собою найяскравіший приклад готичної архітектури України в час середньовіччя. Його унікальність виражається у власності однієї родини з часу заснування.
Недостатність історико-інформативного матеріалу та глибока історія родинного гнізда князів Чарторийстських дали поштовх до архітектурних досліджень, за якими вдалося встановити історичне ядро замку на період XIV- кінця XVIII ст.
За результатами досліджень були створені картограми періодизації з висвітленням всіх будівельних періодів; картограми на XV та ХІХ ст. з поверховою характеристикою будівельних процесів; вдалося встановити східне крило замкового комплексу з гіпотетичним відтворенням його на сучасній топопідоснові замку.
У висновках слід підкреслити, що вказані вище результати слід вважати гіпотетичними через відсутність археологічних досліджень, які можуть з точністю вказати на піднятті питання у дослідженні Клеванського замку. Тому наведені результати на даному етапі дослідження вважаємо вірними.

Отож, рід князів Чарторийстських починає від князя Коригайла, п’ятого сина Ольгерда Гедиминовича [22, с.98]. Зв’язок з Литвою підсилювався у 1386 р., коли Констянтин прийняв католицьку віру й ім’я Казимір. Таким тісний зв’язок підтримувався і у XVI ст., який фактизується стосунком князя Яна (Констянтина) Чарторийстського, який був послом при вкладанні пакту з Литвою. Про високий соціальний стан свідчать князівські та герцогські звання. Таким соціальний стан дав можливість князівському роду проводити фундаційну діяльність, завдячи чому з’явились будови в Луцьку, Володимирі-Волинському, Зимно, Чарторийстську, Клевані та інших теренах Волинського Полісся. Немалу роль відігравали і наукова діяльність Чарторийстських, яка мала немале значення у житті нашого краю та для історії України.
По ходу дослідження була встановлена мірна система ліктя, який дорівнює 31 см. Таким чином, на час побудови дитинець складав 24,82 м. Товщина муру становила 1,55 м.
Впродовж XV-XVI ст. замок формували високий мур, при мурі житло для війська, де верхня частина насичена стрільницями. При північній башті підйомний міст з подвійною брамою. Житло князівське розташовувалось при західній стіні із характерними вікнами, оправленими в олово, а під ними склепінчаті льохи (див. додаток А, с. 8-11). З появою гарматної зброї у військовій стратегії замкової башти формують бастіонну систему флангового обстрілу. Мис, на якому розташовувавсязамок, повністю оточувала вода з ріки Стубла і єдиним зв’язком сполучення виступає міст.
З 1630 р. у замку проводяться косметичні ремонти, які не здійснювали значних змін сформованого будівельного об’єму. Тому вважаємо, що історичне ядро готично-ренесансового форпосту на торгівельному шляху залишалося незмінним і збагачувалось декором.
Будівельний розвиток стосувався не лише замку в Клевані, але і містечка. До 1648 р. місто мало сформовану будівельну систему, яку формувала площа, місцеві домінанти сакральної архітектури та зв’язки. Тут же була присутня і система оборони міста, яка складалась із оборонних валів, мурів та оборонних міських брам, включаючи домінанти в міську систему оборони.
На 1654 р. припадає епогей розвитку містечка. Очевидно, що в цей час надбудовуються бастіони, розвивається місто. Формуються нові міські квартали з етнічним розподілом міської території. Локалізований ринковий будинок, який під час огляду за планувальною структурою походить на ратушу, яка, очевидно, теж з’явилася в цей період. Місто приймає заморських купців, знаменитих гостей приймає замок.
Ідея перебудови замку у князя Чарторийстського приходить у кінці XVIII ст. Очевидно, причиною цьому стає широка освітянська діяльність родини та й дворянства на Волині взагалі. Повноцінно зреалізованою ця ідея була у 1817 р. Таким процес стає першим у житті Клеванського замку. Гіпотетично, на місцях дерев’яних будівель зводяться кам’яні будови, розбирається східний кам’яний мур і зводяться два флігелі. Цей період у житті замку є не менш цінним від попереднього. Оновлений замок чередує оборонно-житлову функцію на житлово-освітянську. Тут варто відзначити, що з появою нових корпусів функція, яка включала в себе учбові класи, житлові блоки, блоки харчування, бібліотеки та ботанічний сад, у дещо видозміненому вигляді зберігає історичне ядро, яке можна прослідкувати сьогодні (див. граф. част. пл. 6).
У 1900 р. на зміну гонтовому покриттю з’являється черепичне. Бойові дії під час першої світової війни призвели до реставраційних робіт у 1933 р. У цей час нові дахові конструкції сіли на нарощені поверхи всіх замкових корпусів. Повністю були замінені сходові марші на залізобетонні збірні. Прибудовані деякі службові приміщення для потреб дитячої колонії. З цього часу збережена північна вежа піддається переплануванню, однак про такі зміни вежі у літературі ніде не згадується.
Отож, обережна перебудова відбувалася під наглядом фахівців у 1817 р. Розуміючи цінність такого об’єкту, перепланування з незначним втручанням проводилось і у 1933 р., що не можна сказати про подальші роки.
Так, до 2000 р. у видозміненому вигляді дійшли всі замкові корпуси з почерговою появою і зникненням додаткових прибудов. Через відсутність адаптації об’єкту поступово втрачаються замкові об’єми, які мають багатостолітню історію. Історією на сьогодні стали втраченими дахові конструкції та перекриття північної вежі та корпусу, що примикає до неї (див. додаток А., с.6).
КОНЦЕПЦІЯ РЕСТАВРАЦІЇ ТА АДАПТАЦІЇ ЗАМКОВОГО КОМПЛЕКСУ У КЛЕВАНІ.
4.1. Пропозиція реставраційних робіт та функціональне пристосування замку у Клевані
Історичне середовище, що дійшло до наших часів у дещо видозміненому вигляді, становить містечко Клевань. Це середовище складають окремі комплекси зі своїми площами, а саме: замок на високому мисі, церква св. Миколая із дзвіницею та площею, яка обведена оборонним муром, костел із дзвіницею та муром, що окреслює його ж площу, синагога зі своєю площею, церквиця із територією, що назиається “чорний цвинтар”. Сюди входить житло, площа якого окреслена у квартали. Цілісно всі комплекси на території міста складають цікаву просторову композицію, яка надає оглядачеві незабутніх вражень. Такий цілісний міськийй комплекс складають пам’ятки, культура яких захоплює періоди від ХІІ до ХІХ ст. Маючи таку багату історію містечка, було проведено оцінку історичного середовища. На основі пошукових робіт було виконано опрацювання історичного матеріалу, яке полягало в архівно-бібліографічних та іконографічних пошуках. Додатково були проведені натурні обстеження міської території. Всі складені висновки зафіксовані на історико-опорному плані та гіпотетичній реконструкції міста на ХV ст. (див. граф. ч. пл. 1). З графічного матеріалу, який виконаний як результат магістерської роботи, видно, що історичне середовище міста вимагає особливої уваги. Необхідно зберегти недоторканою як просторову композицію, так і планувальну структуру, яка включала (при можливості) первинну функцію для сучасного використання.
Особливої уваги до себе вимагає найцінніший об’єкт – замок. При проведенні розвідки об’єкту, яка включала у себе ознайомлення з попереднім опрацюванням проектних документацій інституту “Укрпроектзахідреставрація” і ознайомлення з об’єктом у польових умовах.
За поданою схемою вказаний план виконання етапів науково-дослідної роботи.
І. У розвідку об’єкту увійшли матеріали фітофіксації об’єкту, які викладені у графічній частині роботи та в додатках (див. граф. ч. пл. 8). Ознайомлення з попереднім опрацюванням проектних документацій, виконаних інститутом “Укрпроектзахідреставрація”, та огляд пам’ятки в натурі.
ІІ. Попередньо інвентаризація пам’ятки з технічними планами робіт не виконувалась. Тому була складена інвентаризаційна картка та акт технічного стану споруд замкового комплексу з визначенням відсотків втрат будівельного об’єму замка (див. Інвентарну картку та Акт технічного стану).
На основі цього були проведені архітектурні обміри (частина обмірних креслень використана з документації інституту “Укрпроектзахідреставрація” реставраторами під керівництвом І.Ф.Фуголя) (див. дод. Г).
Додатком до обмірних креслень були складені програми зондажів, розкопів, біолокації. Слід відзначити, що такі програми виникли через умови недостатності точок розкрить після проведення комплексного історичного дослідження, для розкриття ясності у дослідженнях. Таким чином, вихідними матеріалами для цього стали зондажі та шурфи, виконані у 1988 р. під керівництвом І.Ф.Фуголя (див. дод. Д).
Висновки проведених програм висвітлені у схемах періодизації з графічним показом будівельних періодів поповерхово (див. граф. ч. пл. 6-7). Програмою біолокації зафіксовані фантоми, що підтвердились розкриттям, та фантоми, які не були відкриті. На основі картограм періодизації, беручи до уваги опис 1609 р. і план, поданий Б.Стелецьким, були графічно зображені плани замку на XV ст. і ХІХ ст. (див. граф. ч. пл. 6-7).
ІІІ. Попередній матеріал став основою для комплексних історичних досліджень. Висновки архівно-бібліографічного матеріалу зведені у таблиці (див. табл. 4.1).
Для визначення планувальної структури Клеванського замку на ХІІІ-XIV ст. та для підтвердження гіпотетичних припущень планувальної структури та об’ємно-просторової композиції замкового комплексу XV-ХІХ ст. необхідно провести комплексні архітектурно-археологічні дослідження всієї території замку, включаючи розкопки городища і території церкви. Результати таких досліджень можуть дати точну прив’язку невідомої ще оборонної структури і виявити їх, водночас внести корективи у проведену роботу досліджень на даному етапі і дати відповіді на існуючі ще питання.
На сьогодні постає план реставраційних робіт для проведеної науково-дослідної роботи. Виходячи із надзвичайного стану пам’ятки, пропонується комплексна реставрація всіх замкових корпусів. Набір робіт для укріплень і зміцнення, необхідна заміна конструктивних елементів, фіксація окремих цінних будівельних періодів і повернення споруд до їх первісного стану. Таким чином, збереження всіх цінних будівельних періодів треба провести на основі висновків зібраного історичного матеріалу, спираючись на картограми будівельних періодів. Зафіксувати ці періоди у підвальних приміщеннях всіх замкових корпусів та першого рівня північного корпусу (північна стіна) і його світлиці; в’їздної брами; північно-західного корпусу (східно-західна стіна) та північно-східна частина корпусу, що примикає до в’їздного вузла; флігеля І (його північна стіна); окремо стоячих пивниць; фрагмент південного муру флігеля ІІ; південно-західної і північної оборонної веж. Провести всі види укріплення, які полягають у заміні та ремонті перекрить, з візуальним показом фрагментів замінених частин і виділення їх за допомогою сучасних матеріалів. Ремонтні роботи, що вимагають дахові конструкції, та заміна їх у необхідних місцях.
У зв’язку із відсутністю заповнень віконних прорізів та дверей пропонується їх відновлення на певний будівельний період. Ремонт, заміна та відновлення підлоги у відповідності до епох. Розкриття замурувань та повернення втрат ганків, галерей, кружганків, частин стін, повернення первинного покриття, втрачених декоративних елементів за допомогою інтеграційного методу реноваційнх робіт. Застосувати відбудову як вид реноваційних робіт, що передбачає повернення частин будинку чи ансамблю, спираючись на збережені фундаменти. Так, методом відбудови на основі іконографічного матеріалу та описів відтворити східну частину замкового мису.
Після проведення таких робіт отримаємо реконструкцію об’ємно-просторової композиції замкового комплексу із нашаруванням всіх будівельних періодів та фіксацію історично-цінної основи.
Пам’ятка матеріальної культури включає ряд цінностей, які можна охарактеризувати у загальних положеннях і висвітлити у табличному способі. Таким чином, Клеванський замок становить:
1.    Історичну цінність.
1.1.    Наукову цінність (розглядає історію розвитку, будівельну культуру, художність образу).
1.2.    Емоційну цінність (розглядає сприйняття пам’ятки як символ).
1.3.    Автентичну цінність (відсоток збереженої первинної структури).
2.    Художню цінність.
2.1.    Цінність першотворну (частина споруд чи комплекс цілісних об’ємів конкретного року чи епохи, що дійшли без змін).
2.2.    Стилістичний характер (відповідність певному характеру архітектора чи архітектурної школи).
2.3.    Орнаментарно-декоративну цінність (розглядаються деталі художнього оздоблення – картини, печі, скульптури, барельєфи тощо – які доповнюють попередні цінності.
3.    Утилітарну цінність пам’ятки (де власність і функція є цілісною від початку до свого створення). Останній пункт слід вважати невід’ємним параграфом при використанні пам’ятки в сучасних умовах.
4.    Планувально-конструктивну цінність.
4.1.    Характеристика розпланування (розглядає характер планувальної структури, що відповідає первинній структурі збудованого об’єму у відповідності до епохи).
4.2.    Конструктивні прийоми з почасовою характеристикою (табл.4.1).
Результатом таких робіт є аксонометричне зображення синтетичної реставрації, де відбувається нашаровування еволюційного процесу за період від XV – ХХ ст. із відзначенням будівельних процесів, що відбувалися за цей період (див. граф. ч. пл. 2).
Поступова еволюція розбудов охарактеризована у картограмах на XV та ХІХ ст. (див. граф. ч. пл. 6-7), за допомогою яких висвітлюється процес формування та видозмін замкового комплексу протягом періоду XV – ХІХ ст. з поповерховим їх вираженням. Для кращого уявлення об’ємно-просторової композиції еволюційного процесу всі поверхові картограми на XV та ХІХ ст. виражені в аксонометричних виглядах у різних ракурсах з показом благоустрою замкової території, які формувалися на той чи інший будівельний період (див. граф. ч. пл. 6-7).
Такий принцип вираження еволюції розбудови комплексу цілісно проявляє характер видозмін об’ємно-просторової композиції, яка була задумана зодчими. Втрачені елементи уявлення майстра, що було втілено в життя; зіндифіковано біолокацією у пошуках фантомів. Що стосується фантомів східного корпусу, ренесансового муру з обхідними галереями та втрачених двох веж, дерев’яної та каплиці, на сьогодні можна з впевненістю стверджувати місце їх розташування. Підставою для підтвердження цього була розроблена програма розвідувальних розкопів, за слідами яких вдалося чітко прив’язати контури на замковому мисі. Фасадне зображення підтверджених фантомів побудоване на основі аналізу аналогів. Такий метод дозволяє гіпотетично уявити просторовий об’єм та наочне зображення комплексу, застосовуючи іконографічний матеріал. За допомогою такого методу у Львові були відновлені фрагменти втраченої міської лінії оборони, відтворення яких нагадує львів’янам про княжу добу в житті Львова (див. граф. ч. пл. 3).
Характеристика цінностей, що включає Клеванський замок
На підставі вивчення еволюції розвитку та гіпотетичного відтворення замку у Клевані виникає синтетична реставрація з накладанням всіх виявлених будівельних періодів. Такий метод висвітлений у аксонометричному зображенні замкового об’єму.
На основі цього виникає схема, що віддзеркалює використані методи, які застосовувалися при виведенні висновків проведених робіт.
Суть застосування синтетичної реставрації, що представлена в аксонометричному зображенні, дає можливість візуально відзначити найцінніший будівельний період. Виходячи з цього, значно спрощується підбір робіт у програмі реставрації. Наочно відзначаються корпуси, фрагменти чи елементи, які необхідно зберегти, та ті, якими можна знехтувати. Після процесу утотожнення переходимо до програми реставраційних робіт та адаптації замкового комплексу.
Внаслідок дослідження замкових корпусів у натурі, вивчення матеріалів товариства охорони пам’яток історії та культури встановлено, що пам’ятки використовуються як музеї, заклади відпочинку і туризму, спортивні комплекси, проектні організації, заклади освіти, виробничі підприємства, виправно-трудові колонії, військові частини, діючі жіночі чи чоловічі монастирі, склади тощо. В охороні пам’яток України широко застосовують заповідники на основі пам’яток культури. Такий спосіб використано у Києво-Печерській Лаврі, Софіївці, Староконстянтинові, Кам’янець-Подільському, Бердичеві, Чернігові, Путивлі, Новгород-Северську. У 1967 р. створено історико-архітектурні заповідники в Києві, Львові, Луцьку, Кам’янець-Подільському, Чернігові тощо. У кожному з них здійснені значні ремонтно-реставраційні роботи з метою пристосування пам’яток для розміщення в них експозицій.
У своїй роботі пропоную використати до програми адаптації пам’ятки клубний характер, який дасть можливість мати постійний фінансовий прихід у фонд замкового комплексу за рахунок щомісячних клубних внесків. Зрозуміло, що такий спосіб експлуатації об’єкту вимагає обмеженого доступу. Використовуючи різнохарактерні клуби, які будуть функціонувати у Клеванському замку, потрібний графік функціонування або посезонний принцип роботи. Такий спосіб дає можливість експлуатувати оборонний комплекс протягом доби, тижня, місяця, року.
Безперервне життя замку вимагає передбачити основні функціональні зони, що необхідні для проживання представників клубу, які повинні мати тісний зв’язок з дозвіллям та рекреацією.

 

Актуальні новини

 

Історичний вечір

Замок може ожити. Давайте допоможемо цьому… {igalle...

 

Історичну знахідку врятовано

Завдяки пильності юнаків , вандальний акт було по...

 

Встановлене ім'я будівничого Клеванського замку

Знахідкою року назвали львівські історики відкр...

 

«Чисте селище – здорові діти»

Селище Клевань це мальовнича перлина якої поки щ...

 

Свідок подій

Подія друга : в травні 2009 року до замку завітав чо...

 

Замок Чарторийських у Клевані

Замок Чарторийських у Клевані Творіння зодчих в...

Хто на сайті

На даний момент 25 гостей на сайті

МСПГОТ ЩИТ